Проєкт «Дім там, де ти» в Добровеличківці
Влітку 2022 року до Благодійного Фонду «Фортечний» завітав голова Добровеличківської ОТГ Володимир Осієвський з проханням допомогти у придбанні житла для лікарів, що тікали від війни, зупинились у Добровеличківці і наразі працюють в тамтешній лікарні. З того моменту і дотепер ми вели обговорення, зверталися в інстанції, чекали, збирали необхідні кошти, оформлювали документацію і комплексно працювали над проєктом.
Врешті решт, в січні 2023 року Благодійний Фонд «Фортечний» придбав 4-поверховий будинок на 8 квартир в центрі смт Добровеличківка, що у Кіровоградській області. Цей крок зробили для передачі житла родинам лікарів-переселенців та поранених бійців. Зараз пануємо створити проєктно-кошторисну документацію згідно нових державних будівельних норм, обрати надійну підрядну організацію і визачити майбутніх отримувачів квартир спільно з громадою. Фінальний етап проєкту — будівельно-оздоблювальні роботи і передача будинку, в який можна буде в’їхати наступного дня.
Роботи плануємо закінчити протягом 2023 року, щоб родини змогли заїхати у власні квартири, комфортно жити та працювати.
Днями команда фонду «Фортечний» провела нараду з селищним головою Добровеличківки Володимиром Осієвським та його експертною групою. Спільно обговорили етапи реалізації проєкту фонду. Запланований благоустрій будинку: треба провести комунікації, утеплити фасад та поліпшити коридори, встановити вікна та двері. Внутрішній ремонт будинку буде виконано, відштовхуючись від побажань отримувачів квартир. Житло передається у власність безкоштовно за умови роботи на посаді лікаря в Добровеличківській ОТГ протягом 10 років.
Зустріч команди фонду відбулася за участі голови ОТГ, головного лікаря і лікарів-переселенців, які працюють в Добровеличківському районному центрі первинної медико-санітарної допомоги.
В лікарні відбудуться обговорення проєкту фонду в колективі, спеціалісти також поспілкуються з власними родинами щодо спільної пропозиції фонду та громади. Всі бажаючі отримати квартиру пройдуть анкетування і зможуть відповісти на запитання щодо складу сім’ї, наявності житла у рідному місті, бажання залишитися в Добровеличківці на посаді лікаря та інших нюансів. Громада передає фонду погоджені списки отримувачів квартир. Далі команда фонду співпрацює безпосередньо з кожним майбутнім власником квартири, враховуючи потреби по ремонту та обладнанню.
На зустрічі кожен з присутніх мав можливість висловити думку щодо проєкту.
Андрій Юрков, головний лікар: «Коли я переїхав сюди жити і працювати, знайшов абсолютно «голу» квартиру. І ми з родиною робили її під себе, свої уподобання. Тут у набувачів квартир також буде можливість зробити індивідуальний ремонт. Час ішов, моя родина розросталася. 54 квадратні метри на 3 кімнати — це замало для родини з 4 людей. А в цьому шикарному будинку, де будуть жити лікарі, є двокімнатні квартири на 86 і трьохкімнатні на 115,4 квадратних метри! Доступне й перепланування, якщо склад сім’ї того вимагає — будуть відштовхуватися від побажань, підлаштовуватись під потреби. Жити і працювати спокійніше, знаючи, що в тебе є своя домівка. Саме це і пропонують в проєкті фонду. Колись я робив ремонт за власні кошти, а тут надають підтримку від благодійного фонду. Дуже багато переваг!»
Олена, лікар з Запоріжжя: «Два місяці тому ми приїхали сюди з чоловіком, теж лікарем. Зараз ми орендуємо квартиру, нас поки що все влаштовує. Не знаємо, що планувати на майбутнє, ситуація підкаже. Поки що думати про завтрашній день складно».
Павло, лікар з Харкова: «Я згоден тут залишитися. В мене є житло в рідному місті, не знищено. Ми переїхали сюди, коли почалися обстріли. Моя 91-річна бабуся просто не могла спускатися щоразу в бомбосховище. Саме тоді я прийняв рішення, рятувати бабусю, маму, себе. Скористалися програмою «Прихисток», оселилися тут. Ми прожили тут разом 3 місяці, мама і бабуся повернулися додому, а я залишився. В Харкові є проблеми з транспортом, деякі медзаклади перейшли на неповне фінансування. А тут, у Добровеличківці, на мене очікували люди, робота. Я неодружений. Тож мені необхідна квартира для того, щоб я міг планувати родину тут».
Наталя, лікар з Донецької області: «Скоріш за все, мого житла вже немає. В мене є родина. Але я точно не можу сказати, чи залишусь тут, чи ні. Практика показує, що планувати не вдається. Ще буду думати щодо програми фонду. Пораджусь з чоловіком. Він не лікар, але його думку я також маю врахувати».
Ірина, лікар з Рубіжного Донецької області: «Рідне житло не вціліло, зруйноване. Тутешня лікарня дала нам двокімнатну квартиру, ми там живемо. Ми розуміємо, що проєкт від «Фортечного» — перспективний, для тих, хто планує майбутнє тут, хто не хоче нікуди виїжджати, хто любить Україну і українців. В нас з чоловіком адаптивні професії, затребувані будь-де. Я лікар-терапевт, викладач. Можу працювати в онлайні. Чоловік лікар теж, але він не прив’язаний до місця. З одного боку добре, що ми вільні. А з іншого погано, що немає власного кутка, а тут його пропонують. Ми тільки за. Ви чого думаєте ми сюди їхали? Ми шукали у березні роботу по всій Україні, по всім своїм зв’язкам, і тільки тут нам запропонували її з фіксованою зарплатнею. Це велика перевага. Нам надали два повноцінних робочих місця. А в нас двоє маленьких дітей, кормити треба. Андрій Якович (головний лікар) запропонував службове житло. Тому ми подумали, що для нас це дуже добре. Навіть якщо уявити, що завтра перемога, то ми звідси не хочемо їхати. При тому, що ми жили у великих містах, але життя йшло за маршрутом робота-дитячий садок-дім. З пропозицією від фонду ми нічого не втрачаємо — навпаки набуваємо! Можемо їздили до Кропивницького за 100 кілометрів, якщо є потреба. Змінювати місто ми не хочемо, адже досконально знаємо вже тут свою роботу, довіряємо, люди тут дуже добрі. Відношення до нас прекрасне. А там буде дорожчим життя, тут ми на свою зарплатню маємо достойний рівень життя. Чоловік тут вже навіть пасіку влаштував, тож ми — за майбутнє на цій землі».