«Війна? Почалася війна?? Ми не могли у це повірити…»

«Війна? Почалася війна?? Ми не могли у це повірити…»

З такими думками розпочався ранок для однієї мешканки міста Слов'янськ.

«Сон перервався вибухами, від яких вибило вікна у квартирі й затремтів будинок. У цей момент я згадала слова прабабусі: «Аби тільки було мирне небо над головою».

Ситуація з кожним днем тільки погіршувалася, і одного травневого ранку на відстані 500 метрів від нашого будинку вибухнула ракета. Усвідомлення, що та ракета могла влучити саме в наш будинок, змусило швидко зібрати речі та залишити місто.

На блокпостах запитували: Звідки? Куди їдете?». Крізь сльози ми відповідали: «Зі Слов'янська, їдемо в нікуди». Ми просто не знали, куди тікати від війни й що нас там чекає…»

Вже через добу ми були в таборі переселенців у Кропивницькому районі, Кіровоградській області. Ми познайомились з усіма сусідами, й у кожного була своя «воєнна історія», але об‘єднувало всіх одне: радість, що ми залишилися живі».

Від таких історій дух перехоплює. І це тільки маленька частинка наслідків війни.

Ми продовжуємо робити все можливе для допомоги постраждалим переселенцям. Але попереду холодна воєнна зима, тому докласти зусиль потрібно буде багато…

Бажаєте підтримати наші проєкти?

Долучайтесь до підтримки діяльності Фонду «Фортечний» задля майбутнього